Підготовка проектів процесуальних документів

Опубликовано: 01.09.2018

4.4.2. Підготовка проектів процесуальних документів

.

4.4.2. Підготовка проектів процесуальних документів

Загальні вимоги

Правовою підставою для виготовлення помічником судді проектів судових рішень під час розгляду справ адміністративної юрисдикції є Типова посадова інструкція помічника судді місцевого загального суду, затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 20 липня 2005 року №86. Відповідно до розділу 2 вказаної Типової інструкції помічник судді:

«2.1. Вивчає матеріали справи, здійснює підбір законодавства та матеріалів судової практики, необхідних для розгляду конкретної судової справи.

2.2. Бере участь у попередній підготовці судових справ до розгляду, за дорученням судді готує проекти запитів, листів, іншої документації, пов’язаної із розглядом конкретної справи.

2.11. Здійснює підготовку довідок, інформаційних листів, повідомлень, інших матеріалів, які пов’язані з розглядом справи.

2.15. Виконує інші доручення голови суду, судді та керівника апарату суду, що стосуються організації розгляду судових справ.».

У зв’язку з прийняттям 7 липня 2010 року нового Закону України «По судоустрій та статус суддів» дана Типова інструкція підлягає змінені з урахуванням вимог новітнього законодавства, втім, як представляється, перелік функціональних обов’язків помічника судді, включаючи наведені вище функції, залишиться незмінним.

Повноваження помічника судді з підготовки проектів судових рішень, інших документів і матеріалів, пов’язаних з розглядом справ, не поширюються на складання тих процесуальних документів, які має виготовити суддя або суд (в разі колегіального розгляду справи) у нарадчій кімнаті. Втім, право суду виготовити в нарадчій кімнаті вступну та резолютивну частину судового рішення (в разі складності справи або питання, яке вирішується таким судовим рішенням), створюють умови для того, щоб помічник судді брав участь у складанні проекту повного тексту такого рішення, оскільки це відбувається не в нарадчій кімнаті.

Виключається можливість зміни помічником підписаних суддею та проголошених процесуальних документів, оскільки внесення будь-яких змін до них поза процесуальною формую виключається.

Слід пам’ятати, що відповідальність за законність, обґрунтованість, справедливість судового рішення несе безпосередньо суддя, який ухвалює те або інше рішення, тому складання проекту документа помічником в жодному випадку не може звільнити суддю від відповідальності за необґрунтоване, незаконне рішення, недбале ставлення до виконання своїх посадових обов’язків.

Повноваження зі складання проектів судових рішень в разі відповідного доручення судді зобов’язують помічників знати загальні вимоги, що зазвичай висуваються до таких процесуальних документів. В науково-практичній літературі стали вже класичними такі вимоги, яким має відповідати судове рішення:

− законність;

− обґрунтованість;

− справедливість, переконливість та істинність;

− логічність та послідовність розташування матеріалу в документі;

− грамотність та культурність 67.

Законність, у першу чергу, передбачає його ухвалення з повним дотриманням норм процесуального права та у повній відповідності до норм матеріального права, що належить застосувати до цих правовідносин.

Обґрунтованість судового рішення визнається за тих обставин, коли в ньому знайшли відтворення всі факти, що мають значення для цієї справи, що підтверджені доказами, які перевірені судом та задовольняють вимогам закону щодо їх відносності та допустимості, або є загальновідомими обставинами, які не потребують доведення

Справедливість судового рішення відображає неупередженість суду, а також його відповідність не тільки формальним вимогам норм права, а й загальноприйнятим моральним засадам суспільства.

Істинність судового документа означає відповідність сформульованого в ньому рішення тому, що мало місце в дійсності.

Переконливість передбачає, що документ в цілому та окремі його частини має бути викладений із суворою логічною послідовністю, за якої кожне наступне положення закономірно витікає з попереднього, висновку, що в ньому містяться, є розумно та ґрунтовно вмотивованими.

Грамотність та культурність передбачають, що судовий документ має бути грамотно написаним та культурно оформленим 68.

Особливості складання окремих процесуальних документів в адміністративному судочинстві

Забезпечення позову.

Загальна для процесуальних наук мета цієї процесуальної дії полягає в тому, щоб забезпечити виконуваність судового рішення у подальшому шляхом збереження об’єкту спору, в адміністративному процесі має інші додаткові цілі. Відповідно до статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень. Таким чином, не лише унеможливлення невиконання майбутнього судового рішення у справі, а й в разі наявності обґрунтованих підстав встановити суду очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача адміністративний суд вправі вжити заходів забезпечення позову.

67 Алышевский Т. В., Пискарев И. К. Образцы судебных документов по уголовным и гражданским делам. – М.: Юридическая литература, 1983. – С. 5-6.

68 Куницын А. Р., Пискарев И. К. Настольная книга федерального судьи: Судебная практика. Комментарии. Образцы документов. Информационные материалы. – 2-е изд., перераб.и доп. – М.: Норма, 2003. – С. 13-14.

Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», судам необхідно враховувати, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб’єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії. Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

На відміну від цивільного судочинства в адміністративному судочинстві суд вправі вжити заходи забезпечення позову лише за клопотанням позивача або з власної ініціативи. Забезпечення позову можливе на будь-якій стадії розгляду адміністративної справи, починаючи від моменту прийняття позовної заяви й до ухвалення судового рішення.

Порядок розгляду питання про забезпечення позову визначений у правилах частин 1 та 3 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі; питання про забезпечення адміністративного позову, про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або про скасування заходів забезпечення адміністративного позову, крім випадків, встановлених частинами першою і другою цієї статті, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові таких питань. Недопустимим є розгляд питання про забезпечення позову суддею одноособово без проведення відповідного судового засідання. В залежності від обґрунтованості та терміновості клопотання про забезпечення позову суддя вирішує питання про необхідність виклику осіб, які беруть участь у справі, та повідомлення їх про дачу, час та місце розгляду (або про відсутність підстав для цього).

Вжиті заходи повинні бути адекватними предмету позову, відповідати тому рівню та вірогідності небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, на яких він наполягає. Питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову вирішується індивідуально в кожній правовій ситуації, виходячи з конкретних обставин справи.

Забезпечення доказів.

За правилом статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов’язку і витребовує необхідні докази. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов’язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Особи, які беруть участь у справі та обґрунтовано вважають, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладненим, мають право просити суд забезпечити ці докази.

Суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових або речових доказів, у тому числі за місцем їх знаходження (статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Необхідно звернути увагу на активну роль суду у збиранні доказів під час розгляду адміністративної справи. За загальним правилом, як зазначалося, збирання доказів здійснюється лише після відкриття провадження у справі, втім й на стадії порушення судової справи питання про забезпечення доказів може порушуватися заінтересованою особою до відкриття провадження у справі за адміністративним позовом (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд зобов’язаний здійснювати заходи щодо збору доказів у адміністративній справі, якщо ці докази сторона не здатна самостійно отримати в різних установах та організаціях або є достовірні відомості, що докази знаходяться у певних осіб та не можуть бути отримані звичайним шляхом самою стороною, а лише на законну та вмотивовану вимогу суду.

Клопотання про витребування доказів повинно відповідати визначеному предмету та тягарю доказування. Слід враховувати, чи можна за допомогою цього доказу довести факт підстави позову або заперечення, чи є він допустимий в цьому конкретному випадку, чи не повторює він інші докази69. Предмет доказування – це сукупність обставин матеріально-правового та процесуального характеру, що їх потрібно встановити для правильного вирішення справи 70.

В залежності від обставин справи суд вправі відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення доказів у справі, задовольнити таке клопотання частково, вжити власні заходи із забезпечення позову. Відмова суду у задоволенні клопотання не позбавляє особу, яка бере участь у справі, права звернутися з ним повторно, в залежності від ходу судового розгляду. Суд вправі за новим клопотанням або за власною ініціативою (у випадку зміни обставин під час подальшого розгляду справи) переглянути раніше постановлену ухвалу з питання забезпечення доказів 71.

Під час підготовки справи до попереднього судового засідання та судового розгляду надзвичайно великою є роль помічника судді, який має повідомити суддю про наявні у справі до докази, отримані клопотання про забезпечення доказів, зробити п ервинну оцінку їх обґрунтованості, запропонувати судді перелік необхідних для належного та своєчасного розгляду справи доказів, щодо витребування (забезпечення) яких має ухвалити своє рішення суд.

Під час підготовки та вирішення цих питань необхідно пам’ятати про особливості покладення тягаря доказування в адміністративних справах, визначені в частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

69 Гражданское судопроизводство: особенности рассмотрения отдельных категорий дел: Учебно-практическое пособие / Отв. ред. В. В. Ярков. – М.: Юристъ, 2001. – С. 298.

70 Бондаренко-Зелінська Н. Л. Вказана праця. – С. 110-111.

71 Гражданское судопроизводство. – С. 298.

© 2008-2011 ОАО "Нарьян-Марский объединенный авиаотряд"

rss