Почему украинцы болеют, в основном, за Карлсена, а не за бывшего земляка?

Сегодня, 19:30

Барвинок!!

Новозті шахмат

Ну-Йорк, матч на чаплійонство світу з шахів

Карлсен – Карякін, партія 10

Ітак, дорогі бради і сезтри, ера справедливості вернулась у своє стойло. Це сталося сьогодні, дето в чотири утра, після семи годин тривожного сум’яття, що тинялося у серці доктора з молотком в руках і час од часу молотило по шлуночках, перегородках, клапанах – при чому, без розбору. В башці якийсь жахливий козлєтон орав про те, шо всі качелі – вони крилаті, й летять к чортам. Цю пісню я вивчив наізусть ше під час минулої, дев’ятої партії, в каторій Магнус одним неточним ходом найшов собі такі кромєшні пригоди, наче в жизні йому гостро не хватає прижків у прірву без страховки. Тяжка була ніччя, ше тяжчий сон, в якому бракувало тільки Вія та Панночки в гробу. І от десята партія, повільний, наче слимак на схилі, варіант іспанки, де каждий шото собі знає. Слони ідуть на шашлики і сувеніри, у чорних – напіввідкрита лінія, наглуватий кінь, який пристроївся поближче до білого монарха, шоби мерзенно іржать йому на вухо пусті угрози. А тут ше коментатори порвали два баяна, зачавши оду радості, мовляв, Сирьожа може форсірувать ніччю, – і молоток у серці понємногу став кувалдою. Шоби Карякін упустив нічейку – у це не вірилось. Правда, кромі нічейки в позиції витав бентежний варіант, де білі получали гірше, але ше лишалась куча ігри. Карякін рішив не лізти у цю мутну конкретику, і сталось так, шо і синичка випорхнула з рук претендента, й журавель високо в небі розреготався, як дуля з мультфільма про козаків і дємонів. Пішла привична для Магнуса робота: захвати, прищучування, удушающі прийоми, й от вже через пару годин Карякін засів у глухій обороні, а його фанати, сумовито оглянувши рештки порваних баянів, зачали співати свою любиму пєсню №2 – про крєпость. Мовляв, Сирьожа у защиті – особливий молодєц, і вміння упрямо протирать штани – його крилатий козир у цьому матчі. Трохи походивши туда-сюда, рускій защитнік знову провтикав тонкий момєнт, када ворота в його крєпості обрушились з ужасним грохотом, і яросний тевтонець прорвався на ферзьовому фланзі, – цього разу, даже попри деякі неточності, Магнус не ослабив хватку, витоптав всі лютіки та клєвєр на території чорних, і кам’яним господарем застиг над руїнами позиції. Карякін здався. Казав же йому Магнус не так давно, шо він з дєцтва не вірить у крєпості та інше шахматне безстицтво, шо курячим послідом випалює родючі землі езотеричної ігри.

Щот у матчі знову рівний – 5 : 5. Лишилося всього дві партії – завтра й у понеділок. Ми ждем від Магнуса тільки того, шо він дєлає практично у всіх партіях – безстрашного напора, впертості та віри. Судьба, канєшно, любить познущатися з натуральних героїв, но нада помнить, шо вона нікада не дєлає це ради того, шоби втоптати героя в грязь, – хіба позначити його чоло печаттю Йова, заради ще більшого звеличення в віках.

Дні торгашів у храмі пощитані, й вогонь небесний нарешті розгорівся